Поет сидить, мовчить і пише.
А комусь - усе не те.
А він мовчить, мов сіра миша.
Надіється, що все мине.
А часом, хочеться взлетіти.
Кудись туди... У небеса.
І не заважаючи на вітер,
Й на те, яка тут є краса.
А часом, хочеться просто зникнути.
І щоб тебе забули всі.
До пустоти й безодні звикнути,
Забути погляди косі.
А часом, хочеться кричати,
Кричати так, щоб чуло все !
І більш ніколи не мовчати,
Надіючись, що хтось спасе.
Та він продовжує писати,
Й кричати у своїх віршах.
Чи можна крик цей прочитати ?
Які ж емоції в словах ?
Хто тут правий ? Той, хто мовчить,
І робить діло, але в тиші.
Чи той, хто голосно кричить,
Хоча на ділі - сіра миша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: StoneSoul