І знову сни об’єднують зусилля,
Без компаса знаходять хибний шлях,
Яким тебе не поведуть, бо вільних
Не дозволяють бачити в сльозах.
Немає згадок про каміння волі,
Що носить кожен, хто тримає світ.
Дощ котиться під стріху парасолі,
Впаде, та не зламає стиглий цвіт.
Зросте свобода під вчорашнім хмизом,
Ковток повітря змінить хід думок.
У тебе сонце котиться донизу,
А десь на небо робить перший крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Юлія Рябенко