Місячне сяйво зникає вночі
Серед туману і сна
Я відшукаю магічні ключі
В країну, де буйна весна
Сполох зірковий
Згадаю тебе
Подих любові -
І все промайне
Спогади линуть
В безмежну даль
Ти посміхнулась -
Зникла печаль
Там, де зустрів, колись,
Очі твої
І той розгублений день
Слова розчинились,
І ми попливли
Під звуки лілових пісень
Я був сподіванням
І ангелом дня
А ніч нас ховала у снах
Може, удвох ми, лише
Навмання
А може, це привід-птах?
Сполох зірковий
Згадаю тебе
Подих любові -
І все промайне
Спогади линуть
В безмежну даль
Ти посміхнулась -
Зникла печаль
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2020
автор: Vitamir