Світає... і світиться світ
у сяєві іншого світу.
Коли не минає політ,
життю не пиши заповіту.
Не знає ніхто і ніде,
кудою надія літає.
За обрії сонце зайде,
тоді поганяй аж до раю.
На одрі у віщому сні
вертаю до отчої хати,
де ложе готують пенати.
Та все-таки – нащо мені,
допоки співаю пісні,
у вічності тій засинати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: I.Teрен