Я не люблю говорити про себе,
Хоч інколи хочеться розповісти майже все.
Чому я щось роблю тільки для тебе?
І куди нас ця мить, у яку даль, перенесе?
Коли я плачу безупинно, а коли сміюсь,
Про це хтось знає і в той же час ніхто не знає,
Коли в майбутнє вільно із надією дивлюсь.
Я знаю, що майже все, що є, кінець свій має.
Я знаю, чого хочу і що мушу,
Знаю, якою хочу бути,
Знаю, що не пораню комусь душу
І про що не зможу забути.
Інколи так хочеться завзято й швидко боротись.
Інколи не хочеться нічого.
Не знаю, де, як та за що я маю поборотись.
Інколи не хочу чуть нікого.
Я знаю, що справді хочу стати кращою,
І до якої тягнуся мети,
Так хочу, аби ця грань була інакшою,
І те, що іншим прагну донести.
02.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2020
автор: Оля Тимошенко