* * *

До  нього    вже  ледве  ідеш.  А  він  –  заміновує  доступ.  
Обличчя  шукаєш,  а  бачиш  попереду  спину.
Ваш  ангел  маленький  в  кімнаті    напевне  загинув.
І  вам  залишився  пасаж,  в  якому  до  відчаю  тоскно.  
Тут  ніде  вже  сісти  і  так.  Чомусь  неспокійно  і  душно.
Тут  всюди  примара    черствого,  як  біль,  чоловіка,
Якому  гляділа  упряжку  і    зброю  піввіку.
А  він  убиває    любов    шизофренічно-бездушно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=87764
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2008
автор: Наталя Лазука