Сумні верби
Сумні Верби над водою
Голови схилили,
Бо, душа моя, з тобою
Ми не говорили
Певно то старая відьма,
Місяць заховала
Бо стежкою чужою
Кохання блукало
Як останній сніг зійшов,
Роки проминули
Ми на стежечку одну
Разом повернули.
Там де верби над водою,
Вітер обіймають
Задивились двоє в очі.
Що сказать не знають
А ті верби над водою,
Дві долі питають
Чому стільки довгих років
Зустрічі не мають
Нащо сумно над водою
Голови схилили,
Бо, кохання справжнє своє
Пізно ми зустріли
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2020
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)