Підсвічений вечір свічками бузку.
Половий димок звідусюди.
На лихо, зозуле, так пізно не куй:
Тут тисяча весен ще блудить.
Заграва згорнула багряну вуаль
Й лілове вдягла напинало.
І небо беззоре — димчаста емаль —
Спускається наче.
Смеркало.
Зелені півсутінки впали в траву,
Та плюснуло місячне сяйво —
І бачу феєрію справді живу:
Довкіл золотавиться майво.
Підсвічений вечір свічками бузку
Спинивсь на моїм полустанку.
Ілюзія бранки?
А нам на піску
Чи ж варто возводити замки?
Квітує, буяє навколо життя,
Коротка до болю миттєвість.
Що душу пече, довести б до пуття,
Бо хтозна, чи буде можливість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2020
автор: Valentyna_S