Чи звикнути можливо до війни,
Коли у ній сини щоденно гинуть?
Вони орду зуміли зупинить,
Життя віддавши за свою країну.
Застигла в мертвих їх очах любов,
Котра вела на бій і цей, останній,
Болить мені, що не вберіг їх Бог,
І битися серця їх перестали.
«О Боже, скільки ще випробувань,
Готуєш ти, щоб волю врятувати?
Почуй сиріток, матерів слова:
Мо’ ж, досить землю кров’ю поливати?
Так, воля в світі надто дорога:
Ціна їй – кров, життя людські без ліку, –
Сльоза дружини по щоці збіга, –
Не залишай мене без чоловіка!»
22.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Ганна Верес