Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла, але з духом непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Ганна Верес