Коли вже забракло сили

Коли  вже  забракло  сили,
Коли  вже  немає  вір,
Випурхує  із  могили
Холодний  нічний  нетопир,
Коли  всередині  –  морок,
І  присмак  біди  на  вустах,
І  –  наче  із  пляшки  корок  –
Злітає  під  стелю  страх,
Коли  так  сльотаво  і  сиро
І  дощ  всі  надії  змив  –
Встає  некерованим  звіром
Сліпий  і  скажений  гнів.
Відлунням  відповідає
Із  закутків  чорна  бридь
І  світло  в  очах  згасає
У  цю  опівнічну  мить.
Та,  наче  прадавня  пісня
Бринить  посеред  самоти:
До  тебе  був  посланий  вісник...
А  може  –  до  нього  –  ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Ігор Крикотун