Ялини від вітру про щось повідають...
То миттю звучить дивовижний дует.
Весною забули про них... Обминають,
Не хоче згадати жодний поет.
Пісні відспівали. Давно все минулось;
Красунь возвеличать лише в Новий рік.
Чарівні й звабливі - такими зостались,
Нажаль, місяць грудень вкорчує вік.
Весною ялини красою втішають,
Тягнуть до сонечка шати свої.
Такі миловидні, - само'ти не знають.
Провідую ж вас, королеви мої.
Смарагдове віття, хвоїнки колючі;
Безліч в родині діток-шишок.
Живиця на них духмяна, пахуча.
Янтарні бруньки, чарівний кожушок.
Іду на побачення, кличуть ялини, -
Тут магія, спокій... друзі мої.
І будуть радіти : Ялини й Галина.
Скажу вам, що в кожного втіхи свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Галина Лябук