У цих коридорах блукає пітьма,
хоч біло убрана і дихає біло.
Надіям від неї спасіння нема -
уже не одна десь отут посивіла.
Коліна до ранку збиваючи в кров
об жовте причастя надщерблених сходів
на сході відчайних гучних молитов,
де сльози і зойки не стримаєш годі.
На стінах зелених - колючі думки...
На кварцових лямпах - жура бездиханна..
Безруччя... Немає, немає руки,
аби обірвала гірке окаяння
у цих коридорах цієї пітьми,
що біло убрана і дихає біло,
вдаряючись боляче в небо грудьми,
у небо, що всоте уже посивіло...
15.05.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2020
автор: Леся Геник