Слова теж мають рух:
Їх можна забрати назад,
Якщо вони цього, звісно, хочуть.
Ними можна назвати завтра,
Повторюючи бачення, мов мантру.
Вони можуть зробити з
Миті застиглий монумент,
Можуть гріти в неволі,
Можуть розбити серце на скалки.
Усе мовлене може бути
Посланням у пляшці.
З-під завалів землі
Щось повстане таке,
Що назвеш тією таємничою
Незустріччю.
Ми навчилися любити
Й тужити за тим,
Чого не суджено бачити.
Ми говоримо з мертвими,
А вони озиваються
Снами,
В яких кажуть, що свавілля плоті
Припиниться одного разу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Олена Ганько