Козарук Петро Михайлович ( « Батя»)
Райгородок Бердичівського району Житомирської області
( 24 травня 1977р - 26 березня 2017р)
Старший сержант, командир гарматного розрахунку — командир відділення 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Був командиром розрахунку зенітної установки ЗУ-23-2.
26 березня 2017 року близько 17:00 загинув внаслідок мінометного обстрілу опорного пункту у промисловій зоні міста Авдіївка.
Указом Президента України № 138/2017 від 22 травня 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
З обірваним крилом
Як поберуться молодята,
То вірності як в лебедів
Й кохання щирого завзято
Завжди усі бажають їм.
Їх доля лебедем летіла
І було в неї два крила.
Струна кохання їх бриніла
І піснею у небо йшла.
Вони були як одне ціле:
Лариса і її Петро, -
Дві половинки. І хотіли,
Щоб завжди в них отак було.
Їх часто разом зустрічали,
В місцевім парку і в кіно,
Вони ще й дружно працювали,
Як жить приїхали в село.
Були веселі і щасливі,
Та наближалася біда.
На Сході з градів рясні зливи
В наш дім уже несла війна.
Не стали осторонь стояти
І разом рушили на Схід,
Щоб Україну захищати
Й прогнати ворогів усіх.
Петро був мужній і дбайливий,
І мав він «Батя» - позивний.
Ще рішення приймав важливі,
Був для підлеглих - командир.
Та не любив він виділятись
І воював, як всі бійці,
Обід міг, навіть, готувати,
Як спочивали в бліндажі.
Підтримкою в боях на Сході
Лариса там йому була.
Завжди разом: у парі, в згоді -
Їх доля мала два крила.
Але, як в пісні лебединній,
Лишилася з одним крилом.
Один із лебедів загинув -
Це сталося у нас з Петром.
Вогнем накрило мінометним
Машину їх на завданні.
В сепарів ціль була конкретна –
Й снаряд дістав їх й в бліндажі.
Аж трьох бійців тоді не стало
І серед них був наш Петро.
В Лариси ж серце надірвалось
І обірвалося крило.
Вона відразу це відчула,
Хоча на відстані була:
Як доля каменем жбурнула,
Як обірвалася струна.
Тепер вона сама на Сході
З одним крилом, а все ж летить,
Смерті здолає перешкоди -
Їхнє кохання мусить жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2020
автор: Ольга Калина