Десь далеко на березі моря
Серед хвиль, що втікають до краю,
Я з тобою неначе говорю,
Я немовби тебе споглядаю.
Коли хвилі торкаються пальців
І як вітер зриває волосся, -
Ми з тобою, неначе зухвальці,
Вірим в те, що давно не збулося.
Летимо, як птахи до прибою,
Обійнявшись крильми на прощання.
Я немовби говорю з тобою...
У воді розчинивши мовчання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Марічка9