Люди з’являються у нашому житті, та через певний час одні зникають, ми їх, а вони нас всі забувають, вони для нас, чи ми для них не ті! Ми уявити не могли тоді, що станемо колись такі далекі, крізь призму літ і журавлиний клекіт, стали чужі у радості й біді! Задумуємось десь на самоті, чому так сталося на доленосній ниві, як склалося, будьте усі щасливі, спасибі що були колись в житті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876803
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2020
автор: Олег Князь