Заблукало літо у траві високій,
Із ромашок білих віночки плело,
Хотіло скупатись у малім ставочку
Та, на жаль дороги туди не знайшло.
Тоді попросило вітра допомоги,
Той же скрізь літає, знає всі стежки.
Поспішив вітрисько літу на підмогу
Вибратись з густої у росі трави.
Подалося літо униз до кринички,
Де молоді верби водять хоровод,
Напилось студеної смчної водички,
А тоді швиденько бігло на ставок.
Лишило на березі свого капелюха
Й чобітки новенькі та у воду - плюсь.
Накупавшись, літечко помчало щодуху
На луг, там де коней вороних пасуть.
Підійшовши ближче, воно зупинилось
І вдихало м"яти дивний аромат,
Поміж незабудок у траві вмостилось,
Притомилось трішки, можна і поспать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський