Краса твоя віддає все холодом,
Як осіння пора подихом ранку.
Коли після сну стою на ґанку,
Бачу я завше погляду голодом.
Хоч далі ти виглядаєш молодо,
Ніхто не найде серця схованку,
Краса твоя віддає все холодом,
Як осіння пора подихом ранку.
Ти ніби мумія покрита золотом,
Нагадуєш чуда реальну бранку.
На дно йде у ніжнім серпанку,
Душа егоїзмом грубо поколота.
Краса твоя віддає все холодом.
(Рондель)
13 квітня 1996 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Володимир Кепич