Притихли в мріях думки,
Щоб смакувати твій ніжний голос...
Лиш тишу тривожать струмки,
Жагу тамує спраглий колос...
У погляді твоєму втоплюся,
Немов у синьому небі зірки...
З цілющих джерел води нап'юся,
Скупаюсь в теплих хвилях ріки.
І розквітне духмяно весна,
Розтеливши травню свої коси.
Проллється пісня голосна,
Оросивши звабою зрілі покоси.
Заспівають разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії.
Це все реальність і не сон,
Мов сонце, обціловує нам вії...
Окутують дорогу сріблі тумани,
Мереживом гаптують душу думки.
Серце шматують стальні ятагани,
Закривають наші мрії на замки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2020
автор: Віктор Варварич