В заквітчаній білій сорочці
Матуся до храму веде.
Голівоньку пестячи доньці,
Насіння їй сіє святе.
І Слово незримо вростає,
Бог мудрість матусі дає:
Посіяне, та поливає -
Раз-в-раз на молитву стає.
А Бог над душею працює,
Мале направляє дитя.
Молитви матусині чує,
Пророщує зерна добра.
О, мами й батьки, зрозумійте
Важливість посіву в дітей.
Це світу довірить не смійте,
Він тільки марнує людей.
А ви зидивіться у душу,
Щоб там не вростався бур'ян,
Із варти не йдіть, скажіть: буду
Ростить на землі християн.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Лілія Мандзюк