День згасає. Вітер віє,
сніг жбурляючи в обличчя.
Вже ніщо нас не зігріє –
То настав кінець сторіччя.
В домі вибито всі шибки.
За вікном – пустеля гола.
Світ, учора ставши дибки,
Зараз – плентає спрокволу.
Не дамо собі ми ради,
Що було – нам не збагнути.
І сумні ми, і не раді,
Бо не знать, що має бути.
Сонце в мороці втопилось.
Ми заклякли на узбіччі,
Бо не кожному судилось
Пережити це сторіччя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2020
автор: Ігор Крикотун