Заполонити твою душу?
Чи просто з розуму звести?
Неначе з моря виплисти на сушу,
А потім знов і знов плисти.
Вдихнути свіжий подих бризу,
І заманити в хвилях голубих
Багаття розпали із лісового хмизу!
Нікуди не подінусь з рук твоїх міцних
Твій теплий подих солодко зігріє,
І я повірю у слова твої….
Оглянулась - на дворі сутеніє
Прости, бо я мабуть повинна йти….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2020
автор: Wicenta