У парку ми з тобою стрічались,
Там за рогом трамвай дзеленчав.
З клена жовті листочки спадали,
Ними мило нас жовтень вітав.
Ми на лавці з тобою сиділи,
І у очі дивилися ми,
Про кохання сказати хотіли,
Та зробити цього не змогли.
Пролетіли роки, ми розбіглись.
Довго світом я цим мандрував.
Та, нарешті, вернувся у місто,
Де я перше кохання пізнав.
Ось знайома у п́арку алея
І трамвай мимо продзеленчав.
І так само нечутно із клена
Лист додолу повільно спадав.
А на лавці сиділа дівч́ина,
Придививсь, це ж кохана моя.
Я підсів й цілував її личко,
Із слізьм́и шепотіла вона:
- Я ходила у парк всі ці р́оки,
Виглядала, чекала тебе.
І я вірила милий, хороший,
Що так само ти любиш й мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Володимир Бабієнко