Щебетала внучка Люся:
-Ви такі у нас круті!
Що цікавого, дідусю,
Було в вашому житті?
-Пропивав в корчмі я дещо,
Бо частенько горював:
Жив у приймах, годив тещі,
На заводі працював.
Було сумно - втратив друга,
Стала враз душа німа,
Та найбільша в мене туга –
Витверезників нема.
Заклад був такий медичний,
Туди звозили усіх…
Там для мене було звично:
Поруч друзі - плач і сміх!
Колись п’яних поважали,
І ментів не було злих,
Попід руки мене брали,
У машину - і везли.
В витверезнику міському
Я щасливим почувавсь,
Було краще, як удома,
Не чув тещиного «Зась»!
І моралі не читали,
А це сили додає,
Там мене завжди приймали
Отаким, яким я є.
Весь час гріє мою душу,
Я цей заклад не забув,
Сам собі признатись мушу –
Тільки там щасливий був!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2020
автор: Катерина Собова