А я таку хатину пам"ятаю,
В ній народилась, і у ній росла.
Там всі стежки вели мене до раю
Веселка брала воду з джерела.
У тім селі завжди весна і літо,
Там стережуть кринички журавлі.
Мені ж здавалось - вічно будуть жити
Всі найдорожчі люди на землі.
Все, що було - нікуди не зникає.
Воно у море Вічності пливе...
І доки я ту хату пам"ятаю,
Вона стоїть, існує і живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2020
автор: majra