Ой гарна я, гарна, щира та вродлива.
Чому ж моя доля така нещаслива?
Народила ненька мене сиротою,
Повінчала доля з сумом та журбою.
Хто йде мимо дому, поглядом лоскоче.
Дивиться лукаво, мов купити хоче.
На селі весілля восени гуляють,
Тільки мою хату старости минають.
Як сніги зімліли, та й настало літо,
Вузличок зібрала, та й пішла по світу.
Напилася горя по самії вінця,
Калиною стала, пустила корінця.
Як ідуть дівчата, калину ламають,
Білосніжні квіти в коси заплітають.
Не ламай калину при битій дорозі,
Ягоди червоні – то дівочі сльози.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2020
автор: Микола Нагорний