Ой над Дністром, Дністром вороння літає,
од мору страшного село вимирає.
Вороння літає, на сполох б"ють дзвони,
од мору страшного нема оборони.
Нема оборони, нема порятунку...
Зустріла вдовиця на стежці віщунку:
"Ой мала я мала велику родину,
усі повмирали у лиху годину.
Залишилась дочка одна, як та ружа
і та, наче свічка догора недужа.
Може ти щось знаєш, може порятуєш,
Може ти щось чула, світами ж мандруєш..."
Плакала вдовиця, вмивалась сльозами.
Боліло за доню серденько у мами.
Стояла вдовиця бідою розп"ята...
Віщунка сказала:" За гріхи - розплата.
Люди запаніли, забули про Бога,
але тобі, жінко, буде допомога.
На сорочці білій чорні та червоні
вишивай маленькі хрестики для доні.
Хрести вишивані збережуть дівчину,
заміж вона піде, а не в домовину.
Тільки про це, жінко, ти мовчать повинна,
бо інакше згинеш ти й твоя дитина.
Хрестиком лягали на рукав сорочки
калинові грона й дубові листочки.
Оминули хату мор і пропасниця,
але не радіє мати -удовиця.
В останню дорогу людей проводжають,
церковнії дзвони що не день ридають.
"Люди, вишивайте хрестиком сорочки,
будуть у здоров"ї ваші сини й дочки!"
Крикнула вдовиця та й в цю мить упала,
і своєю смертю людей врятувала.
І пішла старенька в останню дорогу,
хрестом вишивану до самого Бога.
... Вишивали мами хрестики маленькі
чорним і червоним сорочки біленькі.
Як великий спадок і як скарб безцінний
дарували дітям оберіг нетлінний.
Ой, над Дністром, Дністром лелеки літають,
мами-українки дітям вишивають
дітям вишивають хрестиком сорочки,
щоб були щасливі і сини, і дочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: ОксМаксКорабель