Душа з сумом у щемі писала,
Проливалась рядками на чистий папір,
Що на вірність собі присягала
Та лишалася завжди твоєю без слів.
Що слова, то лиш звук з відголоссям,
Що підхоплене вітром на листя злетить.
Може, щось, по житті й не вдалося
Та, послухай, як серце у грудях тремтить.
Незрадливісь нести украй важко,
Коли доля розлукою повнить чашки.
Душа в грудях невільниця-пташка,
Жде від милого свого доброї звістки.
Щоб заснути щасливій до ранку,
А у сні поруч бачити тільки його.
Щоб рука у руці до світанку
І цілунок спросонку у ніс та чоло.
12.05.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Валентина Ланевич