Безцільні роки у славі, мабуть, стільки в ганьбі...
Людина Батьківщину не вибирає собі,
Не вибирає і матір - порадницю в судьбі,
Що наставляла:" Увесь світ щиро завжди люби".
Дари безцінні ми одержуєм з життям разом:
Вітчизну, материнську ласку і рідну мову.
Надходить час найглибшій думі. Не перший раунд...
У цій піднесеній блакиті земля - основа.
Несе істоту крізь роки до отчої землі,
До того куточка, де вперше побачила світ,
Де все їй знайоме, звичне і рідне, як літо.
Ось зустріч, нестримані сльози, надій буйноцвіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2020
автор: Маг Грінчук