В третій ночі, вернулась. На кухні
Із червоним сухим від Bolgrad...
Щоб змогла відчувати присутність
І ловити всю ніч зорепад!
Щоб змогла потушити сонце!
Й запалити його уві сні!
Я не чокнута, мам, у віконце
Зазирають серпневі огні.
Коли скажеш «вже третій десяток»!
Я у дзеркало гляну налякана...
Дітям лишиться молодість в спадок,
Та коротка, на мить між подяками.
Ми її обзиватимем дурістю.
Ми її будем вічно шпи́няти.
І як тільки вона загубиться,
Скажем «вам уже досить мріяти»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2020
автор: _VISKAS_