– Нас не дарма звела планида
і доля в нас тепер одна, –
ти говорила. – Краєвиди
смакують з келихом вина!
Іще попереду немало,
чекають нас нові краї! –
надію щедро дарувала
і ти ж… позбавила її.
Лунає ще твоє «forever»,
та я планиду не клену –
дивлюся, як ростуть дерева,
і чую тишу неземну…
10.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2020
автор: Олександр Мачула