Не все ми знаєм про війну,
Всього не можемо судити.
В Берліні стрінули весну
І нам хотілось жити й жити.
Коли прийшли при орденах,
Коли батьки зустріли й друзі,
По-іншому цвіла весна
І нове все було в окрузі.
А ми взялися за плуги,
Бо вже земля не хтіла спати.
Коси чикрижили луги,
А сіно прагнуло кохати…
І ось тепер, вже стільки літ,
Виходжу я лягти у роси.
І знову яблуневий цвіт,
Кохана заплітає в коси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2020
автор: Віталій Назарук