Зойкнула і заридала скрипка,
Мов чиясь згорьована душа,
У руках маестро.І так близько
Виливала тугу, біль і жаль.
Згодом вже ліричної заграла,
Про кохання пісня полилась
Й спомини приємні викликала
Про далекий молодості час.
А як вшкварила нарешті жартівливу
Про куму та кума в бузині,
То до танцю ноги запросились
І забулис всі думки сумні.
Грай же, грай веселої, скрипалю
Та потіш ти серденько моє,
Заливайся-тьохкай солов"єм,
Щоби все погане обминало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський