Перебрела вже нічка річку,
Дрімала стомлена земля.
Не кидав місяць давню звичку
На все дивитися здаля.
Він срібну вимостив доріжку
Через водицю навпростець,
Заглянув в трави на обніжку,
Знайшов, кульбабка де росте.
Хотів її поцілувати –
Стулила губи-пелюстки.
До ранку буде так тривати –
В кульбаб закон, мабуть, такий:
Не дать цілунку без любові,
З коханим сонцем – інша річ.
Чарує й манить за собою
Ця загадкова мила ніч.
8.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Ганна Верес