Не лякає порожнє місто,
Будинки пустили коріння,
Чи можна біля вас сісти,
Ви моє сновидіння …
Найближчі десятки метрів
І на них можна заблукати,
Утікаєш від моїх нетрів,
Я знаю, ти вмієш літати …
Ти вмієш любити словами,
Ти вмієш просто мовчати,
Будувати мости і храми
І навіть тюремні грати …
А я такий неґречний
Буду це все ламати,
І сміх мій недоречний
Може тебе налякати …
Ми давно стоїмо у парку,
Намальовані мов етюди,
Кинув пан у нас цигарку,
Що з нами тепер буде …
Може вітер нас охоронить,
Може, дощ прибіжить, начудить,
Бо інакше сухі й безборонні
Згоримо, не поможуть люди …
Не лякає порожнє місто.
Будинки вросли корінням.
Попередні наші змісти
Залишилися сновидінням ...
Ці яскраві старі плакати,
Це минуле, що більше не буде,
Старі стіни чомусь обіймати
Вас повісили дивні люди …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Дружня рука