Тихий вечір, обіймає твої плечі,
Схилив перед тобою чоло.
Цілує вуста молоднечі,
Ховає в сутінках своє єство.
Сонце заховав, як найдалі,
Хлюпнув золотом у вікно.
Одягнув на твою шию коралі,
Намалював за обрієм чудне панно.
У темні сутінки огорнув дерева,
В неозоре небо сині чорнила налив.
У свої володіння іде ніч - колорева,
Їй місяць у всесвіті зірки запалив.
Він завмер, її красою скорений.
Очима ніжно очі цілував.
Своїй богині, наче заговорений,
Квітникову доріжку проклав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Віктор Варварич