Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
і неспокійно на душі,
і душу крають лемеші –
за смужкою чергову смужку…
Спустошена твоя душа
на попелищі власних істин,
хоч надкусить, якщо не з’їсти,
чи круто замісити тісто,
а у фіналі – ні гроша…
За це і вип’ємо. Нехай
у келиху мартіні грає
і мрії линуть дивограєм
у височінь, до виднокраю,
а на загал – життя кохай!
06.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2020
автор: Олександр Мачула