Я знаю місце на землі,
де лине казкою,усе в житті.
Це Закарпаття,чудний край,
краси,співочості і трударства плай.
Де гори,небо підпирають,
на полонинах,вівці випасають.
Вівчар,вправною рукою,
сир,вурду робить співаючи, про свою долю.
Ще пісню,заспіває так-
що ехо лине,в полонинах по горах.
Зелене море- могуча полонина,
підніжжа гір,як "джергою" накрила.
Ліси красою,манять і чарують-
добротні тут хатинки з них будують.
А гру троїстих музик,що чути у селі,
під музику співають і танцюють-геть усі.
Душа з ногами,рветься у танок,
ось так,живе і веселиться мій народ.
Народ тут веселиться і танцює,
але,народ-повірте і тяжко працює.
Хати добротні,дорогі авто,
в містах і селах,досить і давно.
Тому край Закарпатський процвітає,
бо наш народ,як працювати й веселитись знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Бабич