Кипить піною байдужості світ. Брехунів дзвенить злослів*є.
Не дайся горю, не гасни, будь мудрим люд. Вже час підганяє.
Зваж свій кожен день на вітрах у рідному своєму подвір*ї.
Ми всі мов поле без сонця. Зрадженість, продажність не зникає.
Земля. Ростуть квіти і дерева, могили і мрії людські...
Стоять верби з опущеним гіллям, мов чують горе країни.
Шумлять про топтану долю і сьогоднішні дні неспокійні,
Шумлять і про не знайдене щастя у непоказній годині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Маг Грінчук