Зберу зірок у зоряне відро,
що у траву нападали за нічку,
і диво кришталеве те, цебро,
на зоремию понесу до річки.
Помию зразу крупні і яркі,
а потім всі підряд, на перекаті,
бо мають бути чистими зірки
і неодмінно на ясу́ багаті.
На березі опісля просушу,
на вітах у заснулої маслини,
а сам мерщій додому побіжу
і величезну принесу драбину.
До місяця приставлю, а затим
складу зорини знову у коновку,
полізу в ніч і сотворю інтим –
розвішаю їх на небеснім шовку!
04.05.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874601
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Олександр Мачула