Ранок. Прокинулось сонце весняне...
Роси́ діаманти заграли в траві...
Вранішнє фото його незрівняне
дзвеніло палітрою барв на вікні.
За кришталем його, змійкою в'ється
квітуча, як хустка алея в саду…
Дівчини - яблуні личко сміється,
І роєм бджолиним гука тамаду.
Наречена у сукні кольору мрії...
У ніжно – рожевім пахучім вінку.
Сопілка, у такт цій врочистій події,
музику птаству творила дзвінку.
Щаслива вона, багата, розкішна...
Неповторність нектару, стан і вбрання...
Небо лиш знає: святу, а чи грішну
Вітер пестливо обійме зрання...
Кора переливом грає в намисті...
Її молодість вабить, тішить краса.
Та незабаром на килим барвистий
У вальсі злетить хуртовина рясна.
Краса швидкоплинна... Знає, напевно...
Та часу не буде їй сліз проливать.
Влітку вже треба дбайливо і ревно,
ароматом медовим плоди наливать.
Фото автора.
04.05.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Любов Таборовець