Стара-старезна груша у саду,
Вона, мабуть тут прожила найдовше,
Співав їй вітер взимку про журбу,
А навесні веселої заводив.
Вже і сухе гілля у неї є,
Та має ще міцне вона й зелене.
Всього зазнала за життя своє
Та не жалкує ні про що, напевне.
Її плоди солодкі, наче мед,
Великі й соковиті-соковиті.
Пронісся понад нею років лет,
Вона ж іще живе й радіє світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський