Дарує сонце ніжний промінець
І жайвір з неба пісню посилає,
Моім стражданням вже прийшов кінець,
Сьогодні я почув твоє "Кохаю".
Серця забились ніжно в унісон
І доленька трояндою розквітла,
Здається, це якийсь чарівний сон,
Моя кохана, мрія моя світла.
До тебе я ішов через роки,
У серці ніс вогонь, що не згасає,
Нам вистачило дотику руки,
Для мене вистачило одного "Кохаю".
І сонце усміхається мені,
І в небі райські голоси співають,
Радію сонцю, небу і весні,
І зізнаюсь, як я тебе кохаю.
Ти моя доля, квітка чарівна,
Мій символ незрадливоі любові,
В моєму серці знов буя весна,
Я вдячний Богу, вдячний своій долі.
Нехай же доля квіткою цвіте,
І у серцях весна хай вічно квітне,
Ми збережемо почуття святе,
Не дивлячись що вже на скронях літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874474
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Амадей