А барвінок синіми очима
Задивився в небо й усміхнувсь,
Так чекав він на травневу зливу,
Але дощик знову обминув.
І посіви в полі теж чекали
На краплини життєдайні ті,
Але жодна з них отут не впала,
Повтікали десь усі дощі.
І ставочок шепотів тихенько
Хвильками маленькими також:
-Змилуйся, прошу, природо-ненько
І пусти на волю рясний дощ.
Бо вже висох я і ледве-ледве
Прикриваю дно водою з мулом всю,
Пожалій хоч рибок, моя нене,
Бо ж зигинуть бідні без дощу.
І нарешті зглянулась природа
Над усім живим на цій землі,
На коромислі веселки чисту воду
У відерцях сонячних несли
Теплі-теплі дощики весняні,
Вітер їх узявся підганять,
З лійки срібної так рясно поливали,
Щоби тішитись могло все й розквітать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський