[youtube]https://youtu.be/k7pJXLp2fsE[/youtube]
Сяє моє сонце у небі:
[i]– Я іще є!
– Лину до тебе...[/i]
Віє щодня вітер гарячий:
[i]– Вйо, на коня!
– Будьмо, козаче!
[/i]
Вітри, нові вітри
весняної пори
дають мені
надії осяйні.
Моя, моя весна
весела, чарівна
несе мене
у маєво ясне.
Серце живе скрипкою грає
і соловей тьохнув за гаєм.
Ладо моє знову зі мною
і навзаєм – щастя рікою.
Весна, іде весна!
Іде... і де вона?
У далині
мелодії нічні.
Але яка ясна
оця моя весна!
Мене вона
чекає ще одна.
Місяць зійшов за небокраєм –
нашу любов охороняє.
Хай промайне все, що минає,
Не омине те, що чекає.
Весні, одній весні
усі мої пісні.
Поля, гаї!
Я слухаю її.
А ти, моя зоря,
по-за ліси й моря
зійди-прийди
до мене назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2020
автор: I.Teрен