Зійшли на місто сутінки бузкові,
Тут небо й тиша, тільки соловей,
Ледь тьохнув першу нотку випадково,
А на душі вже спокій, мов єлей.
І я, забувши про йоржасті будні,
Іду повільно, майже без думок,
Без планів на примарливе майбутнє,
Навмисно не торкаючись морок.
Милуюся вечірньою красою,
Відкинувши гординю і сарказм,
І почуття злилися із сльозою,
Неначе бачу це в останній раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Вєтка Миловець