Колись усе минеться,
Пройде юний вік
І вже не повернеться,
Пристрасті потік.
Ви станете інші,
Без цього запалу,
Який так недавно,
Життя дарувало.
Присівши на крісло,
Візьмете чашку чаю,
Думок буде багато,
Та більшість від жалю.
За втрачені роки,
За молодість не ту,
Дивлячись на зорі,
Поховаєте мету.
Можливо і не буде,
Вам чого ховати?
Життя дається раз,
Гріх не цінувати.
Важливий дуже час,
А люди не шанують,
Комусь він вже погас,
Інші теж шкодують.
Є різні помилки,
Втрачені моменти,
Думаєте це кара?
Насправді – інструменти.
У кожного є те,
Що інший не має,
Цінності, характер,
Усе нас відрізняє.
Тому нам дається,
Кожному своє,
У кожного свій шлях,
На це причини є.
Залежить все від вас
Як шлях цей здолати,
Більшість і не хоче
На нього ступати.
А потім жаліють,
Та сильно нарікають,
Усіх кругом винять,
Лише себе прав дають.
Проблеми є і будуть,
Розкрию цінну суть:
Одні в проблемах тонуть,
А інші в них ростуть.
[i]відео вірша:[/i] https://youtu.be/EcTZ7dfPNCM
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Юрій Мельничок