На згадку і в подяку моєму улюбленому
онукові Данечці, який 30. 04. 2015р. залучив
мене до Клубу Поезії, де я знайшов собі багато
чудових друзів, спільників в улюбленому захоп-
ленні поезією.
Сьогодні півдесятка літ,
шановні друзі, як я з вами.
Для мене ви -- жаданий світ,
наповнений ущерть віршами.
За всі ці роки я вже став
вашим прибічником завзятим.
Майже всі вірші прочитав,
що з ваших сторінок узяті.
Буває й сам я щось пишу
і думаю, що це є вірші.
Десятки слів я ворушу,
щоб скласти рими з них найліпші.
А після того, як складу
і потім їх читати стану,
тоді до висновку дійду,
що влазю не в свої я сани.
Ні, не поет я, не мастак
дива творити на папері!
Тут я сіресенький простак,
мій поклик в зовсім іншій сфері.
Такий ось вирок я здійснив
урешті решт своїй особі:
щоб віршувати більш не смів,
хіба що сам собі... для хобі.
Але все ж вірші я люблю
з давніх давен ще, майже з роду,
і на дозвіллі те й роблю --
читаю ваші... в насолоду.
Я маю щастя кожен раз
як ваші вірші є на сайті.
Свої ж не ставлю на показ --
мої того не завжди варті.
30. 04. 2020р.
Бажаю вам, шановні друзі, здоров"я,
добра, мирного, чистого неба, помірних,
при необхідності, дощів, наснаги у вашій
творчості.
Спасибі вам і слава Богу, що ви у мене є!
З повагою М. Х.
Примітка. з не зрозумілої для мене причини
рамка для можливих коментарів
опустилась доволі нижче звичай-
ного місця її розташування.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Микола Холодов