Під шум дощу і гуркіт грому
приснилася весна на злеті:
один «король» давно знайомий
явився молодим валетом.
Був поцілунок, пишні квіти,
та звідкись чула й засторогу,
бо правду нікуди подіти –
далеко ще до перемоги.
Пливла лебідкою у танці
за ним покірно в райські кýщі,
знаходила у філіжанці
всі знаки кавової гущі...
Та поза сном шуміла злива.
Я аж схопилася від грому.
Він кинув поспіхом: «-Щасливо!»
і зник в повітрі … мій знайомий.
(фото з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2020
автор: Галина_Литовченко